<b>Васи́ль Вражли́вый</b> (укр.<b> Василь Вражливий</b>) - псевдоним. Настоящие имя и фамилия - <b>Василий Яковлевич Штанько</b> (укр. <b>Василь Якович Штанько</b>)<br/>1903 Опошня, Зеньковский уезд, Полтавская губерния, Российская империя (ныне Зеньковский район, Полтавская область, Украина) - 8 декабря 1937 Соловецкий лагерь особого назначения, Соловецкие острова, СССР. Украинский советский писатель эпохи расстрелянного возрождения, переводчик.<br/><hr><br/>Український письменник доби розстріляного відродження, жертва сталінських репресій.<br/>Будучи другом Євгена Плужника, Григорія Епіка, Василь Вражливий потрапив і до однієї з нібито створеною ними «контрреволюційної організації». Це сталося під час масових арештів після вбивства С. Кірова у грудні 1934 року. Про свої політичні погляди письменник на допитах після арешту в Харкові заявив, що не був членом жодних партій, був просто націоналістом; а також, перебуваючи під впливом Миколи Хвильового, його вихованцем.<br/>Для арешту Вражливого підручними Ягоди було використано такі риси його вдачі, як товариськість, готовність допомогти людям. Його квартира в Харкові була своєрідним готелем, де ночували всі приїжджі літератори.<br/>Письменника засудили в березні 1935 року до 10 років концтаборів. Відбував покарання на Соловках, але 25 листопада 1937 року, за рішенням окремої трійки (протокол № 199) у сфабрикованій новій справі, Василя Вражливого-Штанька вирішено розстріляти. Страчений 8 грудня 1937 року (місцем виконання вироку записано Ленінград, за іншими даними — міг бути розстріляний у Ленінградській області). У 1956 р. В. Вражливого реабілітовано посмертно.